Наукова школа київських ветеринарних діагностів і терапевтів

Скородумов Митрофан Тихонович

(1895-1969)

Доктор ветеринарних наук, професор

Назва наукової школи: Наукова школа київських ветеринарних діагностів і терапевтів.

Рік заснування: 1957 р.

Засновник наукової школи: Скородумов М.Т., якого було обрано у 1957 р. на посаду завідувача кафедри патології й терапії незаразних хвороб сільськогосподарських тварин за конкурсом після входження Київського ветеринарного інституту до складу Української академії сільськогосподарських наук. З цього часу, завдяки таланту й організаторським здібностям М.Т. Скородумова, кафедра терапії й клінічної діагностики та його наукова школа набирає стрімкого й стабільного розвитку.

Керівник наукової школи: доктор біологічних наук, професор, академік НААН Цвіліховський Микола Іванович. 

З листопада 1985 р. по листопад 1988 р. М.І. Цвіліховський навчався в аспірантурі при кафедрі біохімії УСГА, науковий керівник – професор Д.О.Мельничук. Після закінчення аспірантури у 1988 р. залишений для роботи в УСГА на посаді асистента кафедри біохімії та біотехнології УСГА. У 1989 р. успішно захистив дисертацію і здобув науковий ступінь кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.04-біохімія. Асистент (1988-1993 рр.), доцент (1993-1994 рр., докторант (1994 -1997 рр.), доцент (1997-1998 рр.), професор (1998-1999 рр.) кафедри біохімії і біотехнології НУБіП України. З лютого 1999 р. по грудень 2005 р. М.І. Цвіліховський завідував кафедрою терапії і клінічної діагностики НАУ. Учене звання професора кафедри терапії і клінічної діагностики йому присвоєне у 2002 р. З грудня 2000 р. по червень 2001 р. працював на посаді декана факультету ветеринарної медицини НАУ. Нині працює на посаді директора Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва та (за сумісництвом) професора кафедри терапії і клінічної діагностики. 

М.І.Цвіліховський нагороджений Почесними грамотами Держдепартаменту ветеринарної медицини Мін АП України (1998 р.; 2006 р.), Почесною грамотою НАУ (2001 р.); має Подяки ВАК України (2003 р.; 2006 р.) та Подяки мера м. Києва (2004 р.) за вагомий внесок у підготовку та атестацію кадрів вищої кваліфікації, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України (2012 р.). 

Наукова діяльність спрямована на вивчення молекулярних механізмів мембранного травлення у тварин у нормі та при патології, пошук і розробку способів корекції виявлених порушень, дослідження патології обміну речовин в організмі тварин та впровадження високоефективних діагностичних і лікувально-профілактичних засобів. Послідовники наукової школи: Чумаченко В.Ю., Судаков М.О., Коршак О.Л., Козачок В.С., Колесник В.Я., Медведєв С.С., Береза В.І., Погурський І.Г., Павленко О.І., Січкар В.С., Бондар В.О., Долецький С.П., Ю.Ю. Довгій, С.М. Макарова, А.О. Макарін, Н.І. Бойко, Скиба О.О., Грушанська Н.Г., ШестопалкаР.І., Бугай А.О., Вержиховський О.М., Немова Т.В., Павелиця О.О., Палюх Т.А., Аль-Азарі Мунтасір Чад Уейд, Аудейа Юнес Хасан Аль-Ані, Саід Карім Хашімі. 

Загальна кількість учнів наукової школи: 5 докторів і 60 кандидатів наук. 

Напрями досліджень наукової школи: дослідження етіології, патогенезу, лікування і профілактики хвороб тварин, розробка дистанційних методів діагностики хвороб, експрес-методів ранньої діагностики патології обміну речовин у сільськогосподарських тварин, стану природної резистентності організму при даних патологіях, дослідження молекулярних механізмів формування колострального імунітету та становлення функціональної активності кишечнику в тварин у ранній постнатальний період у нормі та при патології. 

Основні здобутки наукової школи: науковою школою вперше у світовій ветеринарній медицині були розроблені ендоскопічні методи дослідження тварин: метод гастроскопії та гастрофотографії (В.Ю. Чумаченко), лапароскопії, гастробіопсії (О.Л. Коршак), бронхоскопії (В.Я. Колесник), нові методи досліджень (за допомогою фістул) шлунку, кишечника, печінки, підшлункової залози та інших органів (Г.Д. Святовець, В.С. Козачок, В.Ю. Чумаченко, А.Е. Шестеренко, О.Л. Коршак та ін.).

У період з 1957 р. по 1968 р. співробітниками кафедри терапії і клінічної діагностики під керівництвом М.Т. Скородумова було виконано, підготовлено й опубліковано велику кількість оригінальних наукових праць із досліджуваних проблем. Для забезпечення навчального процесу професором М.Т. Скородумовим був написаний і виданий перший підручник для студентів ветеринарних факультетів вищих навчальних закладів «Патологія і терапія внутрішніх хвороб домашніх тварин», який багаторазово перевидавався.

Науковий доробок М.Т.Скородумова складає понад 120 наукових праць, у т.ч. 5 монографій. Науковий спадок учнів наукової школи Скородумова М.Т. складає понад 900 наукових праць.

Учнем і послідовником професора Скородумова М.Т. є доктор біологічних наук, професор Чумаченко Володимир Юхимович. Під його керівництвом здійснюється вивчення патогенезу, розробка методів діагностики, лікування та профілактики шлунково-кишкових та респіраторних хвороб тварин; вивчення фармакодинаміки та впливу на обмін речовин і неспецифічну резистентність організму тварин антибіотиків та інших лікарських речовин; вивчення ролі неспецифічної резистентності в патогенезі, лікуванні та профілактиці захворювань тварин; дослідження імунної та генетичної патології тварин, розробка методів ранньої діагностики, лікування та профілактики патології обміну речовин у корів і новонароджених телят.

В.Ю. Чумаченком уперше в світовій практиці було розроблено метод гастроскопії свиней, вивчено патогенез і запропоновані нові методи лікування та профілактики гастроентеритів у поросят, вивчені особливості формування неспецифічної резистентності в постнатальний період розвитку поросят в умовах господарств промислового типу, встановлено взаємозв’язок неспецифічної і специфічної резистентності, вивчені критерії оцінки резистентності і впливу на її стан генетичних і середовищних факторів, вивчені окремі хвороби генетичної та імунної патології у новонароджених тварин, розроблені методи ранньої діагностики, лікування та профілактики хвороб обміну речовин у великої рогатої худоби й новонароджених телят за допомогою ЕОМ, розроблені методи неспецифічної стимулюючої терапії при незаразних хворобах тварин, досліджено стан природної резистентності та методи її підвищення у тварин, імунна та генетична патологія тварин та інше.

В.Ю. Чумаченко – академік АН ВШ України. У 2000 р. йому присвоєно почесне звання «Відмінник освіти України», у 2002 р. – «Заслужений працівник ветеринарної медицини України». За підручник «Внутрішні хвороби тварин» професору Чумаченку В.Ю. у 2003 р. присвоєно звання лауреата премії Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці». Постановою Президії Академії наук вищої школи України в 2005 р. йому присуджено нагороду Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки. У 2007 р. нагороджений відзнакою УААН, він є переможцем конкурсу «Символ професійності» 2007 р. у номінації «За багаторічну відданість професії». 

За вагомий особистий внесок у розвиток аграрної науки, виховну роботу, допомогу виробництву професор Чумаченко В.Ю. неодноразово нагороджувався медалями ВДНГ СРСР і УРСР, грамотами Держагропрому й Міністерства сільського господарства України, Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, Південного відділення ВАСГНІЛ та Президії Української академії аграрних наук. Він також нагороджений медалями «1500-річчя Києва» та «Ветеран праці».

Науковий доробок В.Ю.Чумаченка становить близько 350 наукових праць, у т.ч. 10 монографій, 3 підручники, 1 настанова, та 11 рекомендацій.

 Науковий спадок учнів В.Ю.Чумаченка складає біля 700 публікацій.

Однією з гілок школи є напрям з вивчення мікроелементозів тварин. Вагомий внесок у науку за цим напрямом зробив доктор ветеринарних наук, професор Микола Олександрович Судаков, який був обраний на посаду завідувача кафедри терапії і клінічної діагностики за конкурсом у 1968 р.

М.О. Судаков уже мав значний досвід роботи у вищій школі та двадцятилітній стаж діяльності спочатку в Московському зооветеринарному інституті (до 1963 р.), а згодом – у Башкирському сільськогосподарському інституті. За час роботи в Башкирії (з 1963 по 1968 роки) він започаткував  наукові дослідження з вивчення мікроелементної недостатності у тварин, що зумовило подальший розвиток наукової школи з вивчення мікроелементозів в Україні. За матеріалами цих досліджень у Башкирії С.А. Іванівський та Л.П. Окунцов під керівництвом М.О. Судакова захистили докторські дисертації, а Н.Ю. Мусіна, С.Ш. Сюсіна, Р.Ш. Кадиров, Л.С. Новоструєва, Г.І. Івановська і З.А. Урманов – кандидатські дисертації.

Напрям наукової діяльності школи в цей період – вивчення мікроелементозів у сільськогосподарських тварин у різних біогеохімічних зонах України.

Судаков М.О. разом із своїми учнями провів 20 наукових експедицій у різні біогеохімічні зони України – Полісся, Карпати, Центральні та Південні регіони республіки. Для кожної зі вказаних зон розроблено та впроваджено у ветеринарну практику рекомендації з діагностики й профілактики гіпомікроелементозів у великої рогатої худоби, овець і свиней.

Наукові дослідження з вивчення мікроелементозів у сільськогосподарських тварин у різних біогеохімічних зонах України стали основою цілого ряду кандидатських дисертацій, виконаних і успішно захищених аспірантами та співробітниками кафедри терапії і клінічної діагностики під керівництвом професора М.О. Судакова.

Науковий доробок М.О.Судакова становить близько 370 наукових праць, в т.ч. 5 монографій, 6 підручників, 17 навчальних посібників, 3 довідники. Він є одним із авторів підручників для вузів «Внутренние незаразные болезни сельскохозяйственных животных» (1972, 1985 та 1991 рр.), «Клінічна діагностика хвороб тварин» (1995 р.), керівником авторських колективів, які видали підручник (1985 та 2002 рр.) і практикум (1986 р.) «Внутрішні хвороби сільськогосподарських тварин» для учнів технікумів, монографію «Мікроелементози сільськогосподарських тварин» (1974 та 1991 рр.), співавтором міжнародного підручника «Хвороби спортивних коней», виданого німецькою мовою, «Великої ветеринарної енциклопедії», «Ветеринарного енциклопедичного довідника». Науковий спадок учнів наукової школи Судакова М.О. складає понад 1000 публікацій. 

Поряд з науково-педагогічною роботою М.О. Судаков брав активну участь у громадському житті Української сільськогосподарської академії. Він був експертом ВАК при Раді Міністрів СРСР, членом Всесоюзної координаційної ради з планування наукових досліджень у ветеринарії, головою, а згодом членом проблемної ради та експертної комісії редколегій наукових праць ветеринарного і зооінженерного факультетів УСГА, спілки «Знання», редактором-консультантом видавництва «Советская энциклопедия», неодноразово був головою ДЕК у різних вузах Радянського Союзу.

Велику увагу професор М.О. Судаков приділяв і зв'язкам з виробництвом. У свій час перехід на промислове ведення тваринництва поставив ряд складних проблем перед тваринниками і ветеринарними працівниками. Розібратися з патологією у тварин було надто складно. І вирішення цих проблем було під силу тільки авторитетному вченому. Ось чому, за завданням МСГ України, М.О. Судаков уперше на факультеті ветеринарної медицини УСГА взявся за виконання госпдоговірних тематик з цих проблем. Він неодноразово виїжджав разом із своїми помічниками в промислові тваринницькі комплекси та інші господарства для вивчення патології обміну речовин і розробки засобів її профілактики.

Більша частина життя М.О. Судакова пов'язана з Українською сільськогосподарською академією, кафедрою терапії і клінічної діагностики, якою він завідував у період з 1968 р. по 1987 р., з підготовкою лікарів ветеринарної медицини для нашої держави та ряду зарубіжних країн. За сумлінну працю та багатий практичний досвід, який він охоче передавав молоді, у 2000 р. йому було призначено стипендію Президента України.

Під керівництвом Цвіліховського М.І. школа плідно працює і нині. Ним уперше відкрито нові білки у плазматичній мембрані ентероцитів тонкого кишечника новонароджених телят з молекулярними масами 120, 100, 87, 75 та 24 кД, які проявляють здатність до рецепції імуноглобулінів, та запропонована гіпотеза рецепторно-ендоцитозного механізму формування колострального імунітету у великої рогатої худоби. Суть цієї гіпотези полягає у зв’язуванні імуноглобулінів молозива матері з білковими рецепторами плазматичної мембрани ентероцитів новонародженого теляти і їх транспорті у складі комплексу «імуноглобулін-рецептор» через клітину в кров’яне русло. Отримано нові дані зі впливу небілкових азотвмісних речовин на функціональну активність плазматичної мембрани епітелію тонкого кишечника великої рогатої худоби, що суттєво доповнює концепцію етіології та патогенезу гострих розладів травлення аліментарного характеру в новонароджених телят і є основою для розробки нових ефективних профілактичних та терапевтичних засобів. Установлені якісні та кількісні зміни ліпідного складу та зниження активності транспортних АТФаз (Na⁺ , К ⁺ - АТФаза, Са ²⁺ , Mg ²⁺  - АТФаза, Mg²⁺  - АТФаза) в плазматичній мембрані ентероцитів тонкого кишечника у новонароджених тварин  та доведено визначальну роль досліджених структурно-функціональних змін у втраті організмом електролітів при розладах травлення.

Науковий доробок М.І.Цвіліховського становить близько 500 наукових праць, в т.ч. 3 монографії, 12 підручників і навчальних посібників, 10 науково-практичних рекомендацій.

Науковий спадок учнів Цвіліховського М.І. складає більше як 1000 публікацій.

Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. Наукова діяльність школи київських ветеринарних діагностів і терапевтів під керівництвом М.І. Цвіліховського спрямована на вивчення білкового, ліпідного складу, активності травних гідролітичних ферментів і транспортних АТФаз у пренатальний період розвитку, а також на вивчення питань ранньої діагностики, лікування і профілактики патології мінерального обміну у тварин. З урахуванням змін морфологічних, біохімічних та імунологічних показників крові тварин, а також технологічних параметрів, кормової бази, стану водних джерел і ґрунтів певних біохімічних зон України розроблено ряд ветеринарних препаратів для терапії та профілактики порушень обміну речовин в організмі дорослих і молодняку великої рогатої худоби (Профстимкор, Лактомікс, Карбомікс, Стимтел-1, Стимтел-2, Мінпанкор), жеребців, жеребних кобил і лошат (Мінхос-1, Мінхос-2, Лактахос-1, Лактахос-2), свиней і поросят (Сулактоферан, Йодіон-1, Йодіон-2, Суімін-П), кітних і лактуючих молочних кіз (Капремін, Капремін-Лакт), лактуючих і суягних вівцематок (Лактилонг, Лемб-Стартер, Ембріолайф), птиці (Лікопен, Мінкур, Індикамін), а також для патогенетичної терапії ниркової недостатності у собак (препарат «СV»). Ці препарати нині широко використовуються у ветеринарній медицині.