«Культура – це мова, якою говорить історія»

Так свого часу про зв'язок культури та історії писав член української секції Спілки словацьких письменників, перекладач, заслужений діяч мистецтв Василь ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКИЙ. А наша сучасниця Оксана ЗАБУЖКО продовжила: «Спадщина — це наш зв’язок із минулим, який веде нас у майбутнє.»

Ніколи не забувають про такий зв'язок викладачі кафедри культурології, кожним заняттям доводячи, що через культуру формується національна ідентичність, культура — це сильний символ нашої незламності.

Заняття бувають різними. От так нещодавно для студентвів-першокурсників — майбутніх журналістів воно пройшло в історично щедрій бібліотеці «Деміївська», що існує понад 117 років, — і подарувало неочікуване, але приємне знайомство з колишньою викладачкою нашого університету — Індою Ізмайлівною ГЛАГОЛЄВОЮ.

Інда Ізмайлівна завершила аспірантуру в Головній астрономічній обсерваторії, працювала там науковим співробітником, захистила кандидатську дисертацію з тем астрометрії — а через декілька років вже пов’язала свою долю НУБіП України (на той час — сільськогосподарська академія). Інда Ізмайлівна розповіла, що батько, який цікавився літературою і мав власну бібліотеку, прищепив їй любов до читання і культури. І ось вже 07 листопада 2025 року їй виповнилося 90 років, а вона досі проводить свій вільний час за читанням і не уявляє себе без книги.

А ще зв'язок історії і культури студенти почули і відчули 28 жовтня (День визволення України від фашистьких загарбників) і 06 листопада (День визволення Києва у другій світовій війні). Студенти гуманітарно-педагогічного, економічного фааультетів, факультету захисту рослин, біотехнологій та екології разом з викладачами поклали квіти до меморіалу тих, хто загинув у другій світовій, не забувши про героїв-сучасників… Це був не захід — просто Пам'ять.

Ось що написали про це самі студенти:

Відвідування меморіалу нагадало про те, що потрібно згадувати захисників, які віддали свої життя за нас...Звісно, після цього був сум, але і розуміння: памʼятники біля корпусів мають велику історію. Я вдячна, що сьогодні викладачі дали змогу нам дізнатись її.

Настя ГОЛОВЧЕНКО

Я дуже прониклася атмосферою відвідування, відчула гордісь за усіх небайдужих людей, які поклали життя заради нашої свободи і вдячна викладачам, що дали змогу поглянути на нашу історію з іншого боку.

Анастасія ЮВЧЕНКО

Це був неймовірно змістовний час, проведений з групою. Наша розмова була не лише цікавою, але й дуже душевною. Особливо важливо, що ми згадали та вшанували пам'ять захисників нашого університету в часи Другої світової війни. Пам'ятати про їхній подвиг — це наш обов'язок. Дуже цінна та зворушлива пара.

Віталій ЩІПСЬКИЙ

Мене до глибини душі вразило те, що викладачі й студенти поклали своє життя заради свого дому – університету — та місця, де народилися, й свободі, показуючи свою відданість та серйозність!

Анастасія БУДАЄВА

Цього дня ми схилили голови у скорботі, згадуючи тих, хто не повернувся з війни, ми пам’ятаємо їхні імена, бо саме завдяки їм живе Україна.

Анастасія ЛОСЬ

Хвилиною мовчання та словами вдячності ми вшанували тих, хто віддав життя за мир і свободу нашої держави. Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

Богдана ЯРОШУК

Я дізнався дуже багато цінної інформації про університет та його студентів, які віддали життя заради всієї України. Якщо хтось буде проходити або проїжджати повз цю памʼятку, обовʼязково зупиніться!

Денис МУХА

Сьогоднішній день залишив у мене глибоке враження. Ми вшанували тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність України, поклали квіти і схилили голови на знак вдячності. Я відчула гордість за наш народ, сум за тими, хто не повернувся з воєн.

Дарʼя МАТВІЄНКО

День пам’яті загиблих змусив мене замислитися про ціну миру. Ці люди боролися, щоб ми могли жити під мирним небом, і ми повинні пам’ятати їх завжди, бо, на жаль, на нашій землі війна продовжується.

Дарина ЯКІВЕЦЬ

Цікаво було дізнатися, що неймовірна українська поетеса Ліна КОСТЕНКО написала поему, присвячену Миколі СКИБІ, — студентові нашого університету, який у перші дні другої світової піщов на фронт і загинув…

Ольга ЛАТИШ

І сама Оля прочитала уривок з поеми «Фото у далекий вирій»:

Він приїжджав щоліта на канікули.

У нього були дивні очі –

Кольору повільної грозової хмари.

Дівчата переглядали свій гардероб

І починали носити туфельки…

Твій вирій тут. Тут сонце тобі гріє.

Тут наше небо зорями густе.

Миколо, здрастуй! Ось тобі надгріб'я.

Крізь плити строф безсмертник проросте…

Так, культура тісно переплетена з історією, і культура не зупиняється навіть під звуки сирен та вибухів. В історії багато прикладів, коли навіть у найскладніші часи мистецтво, музика, література та театр не просто виживали, а ставали ключовими засобами підтримки духу нації, вираження спільних прагнень та переживань. У нас — також. Ворог залишив нас без світла? А ми — вперед! У народного ансамблю пісні і танцю « Колос» скоро відповідальний концерт — буде щорічна зустріч випускників. Новоспечений ансамбль гітаристів вітатиме студентів з «професійним святом» — Міднародним днем студента, тож потрібно готуватись. Без казки на Миколая малечу не залишить народний театр «Березіль» : є ліхтарики і душевне світло!

«Бо культура та мистецтво під час війни є оплотом світла, надії, і одночасно зброєю. Бо у час війни культура має навіть більше значення, ніж у час миру, —так сказав Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ на врученні Національної премії імені Тараса Шевченка. — У час війни – навіть більше, ніж у час миру, — ми всі маємо пам’ятати, що культура має значення. І люди культури мають значення. Усі, хто промовляє про Україну. Озвучує те, що на серці. Зберігає все, через що ми йдемо. Відроджує те, що могло бути забутим, але — оновлене — дає людям сили, дає емоції», — сказав Президент.

Наша кафедра — саме така. І студенти у нас такі. Разом — до Перемоги!